Свято-Миколаївська церква

На південній околиці селища Диканька знаходиться велична Миколаївська церква, яка захоплює своєю архітектурою та цікавою історією. Церква була зведена у 1794-1797 рр. на замовлення князя Віктора Кочубея за проєктом відомого на той час зодчого Миколи Львова. Згідно з історичними даними, колись на цьому місці існувала дерев'яна церква, яку зачинили у 1754 р. Спорудження первісної дерев'яної церкви розпочалося у той час, коли, за переказами, на одному з пнів Диканьки з'явився образ святого Миколи - Чудотворця. Пізніше тут встановили дубовий хрест, а сакральну споруду збудували таким чином, щоб чудотворний образ опинився у її вівтарній частині. У 1810–1827 роках за проєктом архітектора Луїджі Руска збудована двоповерхова дзвіниця. У 1851–1852 рр. муровану церкву перебудували з улаштуванням під нею родинного поховального склепу Кочубеїв. Тоді ж прибудовано терасу з заходу, в інтер'єрі встановлено новий різьблений дубовий іконостас та опалювальні печі, які є своєрідною системою кондиціонування. Знамениті "повітряні печі" що розміщені між першим та другим поверхами, не тільки обігрівали, а й провітрювали приміщення зберігаючи постійну температуру і вологість. За радянської влади церкву було закрито та пограбовано. У 1963 році в приміщенні храму влаштовано музей атеїзму на громадських засадах, який 1973 став відділом Диканського краєзнавчого музею. В 1989 році церкву передали місцевій громаді, й нині вона використовується за призначенням. Миколаївська церква та дзвіниця становлять історичну й архітектурну цінність як унікальний сакральний ансамбль споруд у стилі класицизму, а також як уцілілий фрагмент великого палацово-паркового ансамблю садиби Кочубеїв.